Проблема народу і його національної еліти в «Думі-пересторозі, вельми на потомні часи потрібній» Пантелеймона Куліша
Анотація
У творчості Пантелеймона Куліша химерно поєдналися і співіснують глибина смислів, яким дала життя енергія людської руки, і первісна незайманість природи, довершеність малюнка і потворна поламаність ліній. Усе, що він створив, – це намагання, за словами Ключевського, внести моральний порядок в анархію людських стосунків. М. Зеров підкреслював: «Кілька причин зложилося на те, що Куліш-поет і досі не зайняв належного йому місця в наших літературних оцінках. Одна з них (і можливо найголовніша) полягає в різкій окресленості, непримиренності його громадсько-культурної позиції, що раз-у-раз зачіпала українське громадянство, незмінно перешкоджаючи йому підійти до життьового набутку письменника та супокійним настроєм».
Посилання
Зеров М. Від Куліша до Винниченка: нариси з новітнього українського письменства. Київ: Культура, 1929. 190 с.
Куліш П. О. Т. 1: Прозові твори. Поетичні твори. Переспіви та переклади / упоряд., прим. Є. К. Нахліка, ред. тому М. Д. Берштейн. 1994. 750 c. Твори: в 2 т. / редкол.: І. О. Дзеверін, О. Т. Гончар, Ю. Е. Григор’єв, В. Г. Дончик, М. Г. Жулинський та ін. Київ: Наукова думка, 1994.
Нахлік Є. К. Просвітительські ідеї в художньо-історіософській концепції П. Куліша. Радянське літературознавство. 1989. № 8. С. 37–44.
Куліш П. Твори. Т.1. Львів: Просвіта, 1908. С. 409–415.
Франко І. Зібрання творів: у 50-ти т. Т. 41. С. 20.
