Лінгвістичні й літературознавчі студії: теорія, історія, інтерпретації

Ампліфікація як репрезентант функціонально-семантичної організації химерного дискурсу

2026-06-09T15:25:27+03:00

Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення ампліфікації не лише як локального стилістичного засобу, а як важливого механізму функціонально-семантичної організації химерного дискурсу, що визначає його динаміку, образність і комунікативну спрямованість.
Метою дослідження є виявлення ролі ампліфікації як репрезентанта функціонально-семантичної структури химерного дискурсу та визначення її основних функцій у художньому тексті.
Для досягнення поставленої мети передбачено розв’язання таких завдань: уточнити стилістичну природу ампліфікації; визначити її функції в химерному художньому мовленні; обґрунтувати її жанротворчий потенціал.
Матеріалом дослідження обрано роман «Позичений чоловік» Євгена Гуцала як показовий зразок химерного дискурсу, у якому ампліфікація набуває статусу провідного текстоорганізувального принципу.

Емотивні фразеологізми в сучасній українській мові: семантичний аспект (на матеріалі Фразеологічного словника української мови (2003))

2026-06-09T15:29:20+03:00

Актуальність дослідження полягає у потребі визначення засобів вербалізації внутрішнього світу особистості засобами фразеології української мови. Метою дослідження є аналіз семантичного наповнення 257 емотивних фразеологізмів, відібраних з «Фразеологічного словника української мови» (2003).

Кооперативні та конфліктні стратегії у комунікації

2026-06-09T15:33:13+03:00

Мовленнєва комунікація – це насамперед процес спілкування, який має свої внутрішні закони і ґрунтується на певній системі усталених культурних норм [1, с. 1]. Вагомим підґрунтям успішної комунікації вважаємо таке спілкування, що скероване на створення успішної розмови і для адресанта, і для адресата – обох сторін мовленнєвого процесу.

Сучасний мультимодальний текст: взаємодія вербальних і невербальних компонентів

2026-06-09T15:36:25+03:00

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі візуальної комунікації, розвитком медіалінгвістики та трансформацією способів подання інформації. У сучасних інституційних і неінституційних дискурсах вербальні елементи дедалі частіше взаємодіють із зображенням, графікою, кольором і шрифтом, утворюючи єдине смислове поле.
Мета дослідження – проаналізувати особливості взаємодії вербальних і невербальних компонентів у сучасному мультимодальному тексті та встановити їх роль у процесі смислотворення. Відповідно до актуалізованої мети значущими постають завдання, що охоплюють необхідність: 1) окреслити теоретичні засади мультимодальности; 2) визначити типи мультимодальних текстів; 3) проаналізувати структурні моделі взаємодії різних кодів; 4) з’ясувати прагматичні та когнітивні ефекти мультимодальности.

Особливості імплементації раціональної прототипної ситуації в українській, англійській та німецькій мовах

2026-06-09T15:40:32+03:00

Мета розвідки – схарактеризувати особливості імплементації раціональної прототипної ситуації у межах раціонального семантичного класу слів на матеріалі української, англійської та німецької мов.
У розвідці під раціональним семантичним класом слів розуміємо лексеми на позначення раціонального, обміркованого, розсудливого способу сприйняття світу людиною. Сам процес такого сприйняття відбувається у тих чи тих когнітивних обставинах, які разом іменуємо раціональною прототипною ситуацією.
У дослідженні виокремлюємо модель прототипної раціональної ситуації, в основу якої покладаємо єдність двох складників: характер вияву раціональної ситуації та характер учасників названої ситуації.

Стратегії формування довіри в цифровому B2B-дискурсі: на матеріалі комунікацій job-платформ

2026-06-09T15:44:03+03:00

Матеріалом нашого дослідження стали відкриті тексти, адресовані роботодавцям: сторінки «Роботодавцю», тарифи й пакети послуг, довідкові статті, правила модерації, сторінки з аналітикою та медійні розділи Work.ua, robota.ua, Jooble та Djinni. Оскільки приватні email-ланцюжки, CRM-повідомлення й персональні salesкомунікації не є публічно доступними, у фокусі перебуває саме відкритий цифровий B2B-дискурс платформ, тобто той прошарок комунікації, який роботодавець бачить до реєстрації або на ранніх етапах взаємодії. Це дає змогу простежити, якими мовними й сервісними засобами платформи знижують ризик, пояснюють правила гри та переводять незнайомого користувача в стан довіри.

Ненасильницьке спілкування як дискурсивна практика в умовах війни: лінгвокомунікативно-прагматичний аспект

2026-06-09T15:46:49+03:00

Умови повномасштабної війни суттєво трансформували комунікативний простір суспільства, актуалізувавши пошук оптимальних форм мовленнєвої взаємодії, які б балансували між агресією, травмою та емпатією. У такому річищі особливої значущості набуває ненасильницьке спілкування як дискурсивна практика, спрямована на мінімізацію конфлікту, збереження людської гідності та на підтримку ефективної комунікації навіть в умовах екзистенційної кризи.
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю осмислення мовленнєвих стратегій, які забезпечують конструктивну взаємодію в кризових ситуаціях, а також виявленням прагматичних механізмів, що лежать в основі ненасильницького дискурсу в умовах війни.

Лексико-стилістична характеристика гуцульських діалектизмів у текстах пісень Фіїнки

2026-06-09T15:50:14+03:00

Мета дослідження – проаналізувати лексико-семантичний та стилістичний потенціал гуцульських діалектизмів у текстах пісень Фіїнки.
Матеріалом дослідження стали гуцульські діалектизми, дібрані з текстів пісень сучасної української виконавиці Фіїнки [4]. У процесі аналізу діалектизмів використано «Тлумачний словник гуцульських говірок» П. Гавука [1] та «Гуцульські говірки. Короткий словник» (за ред. Я. Закревської) [2].

Особливості функціонування атрибутивних семантико-синтаксичних відношень в українському словосполученні

2026-06-09T15:54:51+03:00

Проблема визначення словосполучення є актуальною на сучасному етапі лінгвістичної науки. Протягом століть дослідники неоднозначно розуміли і тлумачили його сутність, статус, граматичну природу, по-різному кваліфікували його основні ознаки, сферу існування, загальне призначення та конкретні функції: до ХІХ ст. мовознавці вважали словосполучення основною синтаксичною одиницею, починаючи з ХІХ ст. увага вчених із словосполучення переходить на речення, і вже наприкінці ХІХ ст. інтерес до словосполучення відроджується.
Метою дослідження є характеристика функціонування атрибутивних відношень в українському словосполученні, визначення особливостей їх вияву в реченнях.

Образ француза / хранцуза в паремійній картині світу українців

2026-06-09T15:58:44+03:00

Етнічні образи в українському паремійному фонді постають як вербалізовані моделі колективних уявлень про інші народи, у яких поєднано історичний досвід контактів, мовні спостереження, культурні стереотипи й аксіологійні настанови спільноти. У межах опозиції свій – чужий етнонім виконує не лише номінативну, але й інтерпретаційну функцію, окреслюючи межі культурної ідентичності. У цьому контексті показовим є образ француза / хранцуза в українських пареміях, зафіксованих у паремійних збірках М. Номиса й І. Франка.

Лінгводидактичні підходи до формування граматичної компетентності майбутніх філологів засобами дієслівних форм

2026-06-09T16:01:59+03:00

Кожна самостійна частина мови характеризується системою категорій. Категорія – загальне поняття, що відображає суттєві властивості об’єктивної дійсності. Здобувачі мають усвідомити значення граматичної категорії, пам’ятати засоби вираження граматичних значень категорії, розуміти зв'язок аналізованої з іншими категоріями, пам’ятати найважливіше з історії питання. Засвоєння на початку вивчення теми дієслівних форм (інфінітива, особових і родових форм, дієприкметника, дієприслівника, безособових форм на -но, -то) сприяє кращому розумінню зв’язку різних категорій. Під час вивчення категорії виду студенти усвідомлюють, що вона загальнодієслівна і лексичне значення в доконаного і недоконаного виду спільне (записати – записувати).Форми доконаного і недоконаного виду, що мають спільне лексичне значення, становлять видову пару (гукати – гукнути). Варто запам’ятати значення підвидів, уміти утворювати можливі часові форми від дієслова того чи іншого виду (писати – пишу, писав, писатиму, буду писати; написати – напишу, написав): знати, що являє собою видова пара, одно- і двовидові дієслова.

Контамінація як новітній спосіб словотвору відантропонімних оказіоналізмів: структура та семантика

2026-06-09T16:04:07+03:00

Сучасний мовний простір відзначається високою динамікою та невпинним оновленням лексико-семантичної системи. У цьому процесі особливу увагу лінгвістів привертають відантропонімні оказіоналізми, тобто авторські новотвори, базою для яких слугують власні назви людей (імена, прізвища, прізвиська, псевдоніми). Вони є реакцією соціуму на актуальні події, а також потужним засобом мовної гри та експресії. У прагненні до створення максимально містких та оцінних номінацій мовці все частіше вдаються до нестандартних дериваційних механізмів, серед яких чільне місце посідає контамінація.

Фемінітиви як маркери соціокультурних змін у сучасному художньому дискурсі (на матеріалі творів Ірини Вільде)

2026-06-09T16:07:23+03:00

У сучасному українському мовознавстві особливу увагу привертає проблема функціювання фемінітивів як одного з найбільш динамічних і дискусійних елементів лексичної системи мови. Їх активне поширення та закріплення в різних стилях мовлення свідчить про глибокі процеси оновлення мовної норми, переосмислення традиційних підходів до найменування осіб і розширення виражальних можливостей української мови. Сучасні дослідження поглиблюють це розуміння, оскільки «фемінітиви в сучасному медіапросторі виконують не лише номінативну, а й ідеологічну функцію, репрезентуючи нові соціальні ролі жінки» [5, с. 50]. Особливого значення окреслена проблема набуває у зв’язку з підвищеною увагою до питань гендерної рівності та точності номінації, що стають важливими складниками сучасного комунікативного простору.

Засоби творення образу Олени Теліги в романі Ірен Роздобудько «Неймовірна. Ода до радості»

2026-06-09T16:21:21+03:00

Для прози Ірен Роздобудько характерна зосередженість на внутрішніх переживаннях героїв, поєднання реального й умовно-фантастичного світів, використання символіки та психологічної метафоризації. Особливе місце в її творчості посідає роман «Неймовірна. Ода до радості», що був презентований у 2022 р. Він присвячений постаті Олени Теліги – самобутньої поетеси й громадсько-політичної діячки. Її трагічна доля стала важливим відображенням української культурної пам’яті. В основі оповіді, як зазначає сама авторка, – сценарій повнометражного художнього фільму «Олена Теліга. Неймовірна» і чотирисерійного однойменного серіалу [4, с. 7]. Попри їх високу оцінку експертною комісією, обидва проєкти було відкладено до невизначеного часу. В підсумку можна зазначити, що історія про українську поетесу, створена Ірен Роздобудько, – це байопік, перероблений на роман.

Інноваційні підходи до вивчення літератури рідного краю у школах із викладанням мови національних спільнот поліетнічного Півдня України

2026-06-09T16:25:04+03:00

Сучасні тенденції освіти в Україні пов’язані з реформуванням змісту навчання, значною мірою зорієнтованого на компетентнісний підхід та впровадження інноваційних педагогічних технологій. Компетентнісна парадигма є суттєвим чинником оновлення і літературної освіти, що диктується об’єктивними суспільними процесами глобалізації та інтеграції. У зв’язку з цим науковці пропонують «чотиривимірну модель розроблення освітніх програм: навчатися знати (пізнавати, вчитися); навчатися застосовувати знання (діяти); навчатися бути (жити у злагоді з собою); навчатися жити разом» [5, с. 4].
У цих умовах вельми значну роль відіграє вивчення літератури рідного краю, що виступає складником філологічної освіти й національно-патріотичного виховання та сприяє міжкультурному діалогу. Особливої актуальності означені освітні процеси набувають у школах із викладанням мов національних спільнот поліетнічного Півдня України, де важливим компонентом літературної освіти є вивчення літератури рідного краю з урахуванням його загальнонаціонального контексту і регіональної специфіки.

Проблема народу і його національної еліти в «Думі-пересторозі, вельми на потомні часи потрібній» Пантелеймона Куліша

2026-06-09T16:28:58+03:00

У творчості Пантелеймона Куліша химерно поєдналися і співіснують глибина смислів, яким дала життя енергія людської руки, і первісна незайманість природи, довершеність малюнка і потворна поламаність ліній. Усе, що він створив, – це намагання, за словами Ключевського, внести моральний порядок в анархію людських стосунків. М. Зеров підкреслював: «Кілька причин зложилося на те, що Куліш-поет і досі не зайняв належного йому місця в наших літературних оцінках. Одна з них (і можливо найголовніша) полягає в різкій окресленості, непримиренності його громадсько-культурної позиції, що раз-у-раз зачіпала українське громадянство, незмінно перешкоджаючи йому підійти до життьового набутку письменника та супокійним настроєм».

Осмислення жіночого питання в повісті Наталі Кобринської «Ядзя і Катруся»

2026-06-09T16:31:43+03:00

Метою роботи є прочитання й осмислення жіночого питання в повісті «Ядзя і Катруся» Наталі Кобринської. Важливе завдання – феміністичне прочитання твору, а саме: зчитування у ньому ідей, що відповідають проблематиці жіночої емансипації.
Актуальність роботи передбачає аналіз у контексті феміністичної критики тексту Наталі Кобринської й виокремлення у повісті проблем, що стосуються жіночого питання. Попри впізнаваність Наталі Кобринської як української феміністки, буде опрацьовано не стільки її ідеологічна діяльність з опором на відомий альманах «Перший вінок» та її вплив на тогочасне літературне жіноцтво, скільки проаналізовано творчий доробок письменниці у контексті такої активності.

Художній прийом «двійництва» у романі Ольги Кобилянської «Апостол черні»

2026-06-09T16:34:40+03:00

Прийом двійництва в романі Ольги Кобилянської «Апостол черні» – це не просто літературний прийом, а глибокий психологічний та ідеологічний інструмент. Письменниця використовує його, щоб показати боротьбу старого й нового світів, а також внутрішню еволюцію українського інтелігента. Проте перед початком аналізу «двійництва» у романі потрібно з’ясувати значення цього терміна в літературній думці. Аналізуючи літературно-критичні статті Наталії Долгої й Оксани Колотової, можна дійти висновку і сформувати визначення поняття «двійництво» так: «Двійництво – художній прийом або літературний мотив, що полягає в подвоєнні персонажа, створенні його ,,двійника”, що відображає роздвоєність особистості, її внутрішні суперечності, або ,,двосвіттяˮ».

Шевченків прототекст в оповіданні Братів Капранових «Русалка»

2026-06-09T16:37:02+03:00

Однією з важливих тенденцій розвитку сучасної літератури є активне залучення інтертекстуальних зв’язків, що дає змогу митцям вступати в діалог із попередніми культурними традиціями та пропонувати нове прочитання канонічних текстів. У цьому плані особливий інтерес становить інтерпретація класичної спадщини Тараса Шевченка в епічних творах початку ХХІ ст., зокрема у збірці оповідань Братів Капранових «Кобзар 2000. Soft».
Метою роботи є інтертекстуальне прочитання оповідання «Русалка» зі збірки новел та оповідань Братів Капранових «Кобзар 2000. Soft», виявлення ознак Шевченкового прототексту у творі.

Образ незалежної жінки у фрагменті О. Кобилянської «Valse melancolique» та екранізації

2026-06-09T16:40:05+03:00

Дискусії, пов’язані з перевагами літературних творів та їх кіноадаптацій, часто набувають суперечливого характеру. Проте літературу і кінематограф не варто розглядати як явища, що конкурують між собою. Навпаки, ці види мистецтва не тільки співіснують, але й взаємно збагачують один одного. Літературні твори зазвичай пропонують глибше осмислення психології персонажів, деталізацію їхніх внутрішніх конфліктів, водночас екранізації надають історії аудіовізуального виміру.
Екранізація літературного твору завжди виявляється зоною напруження між авторським задумом і режисерським баченням, між «буквою» першоджерела та «духом» кінематографа.

Модерна жінка та нова мораль у романі В. Домонтовича «Дівчина з ведмедиком»

2026-06-09T16:43:28+03:00

Метою роботи є дослідження образу модерної жінки та проблему нової моралі у романі В. Домонтовича «Дівчина з ведмедиком». Важливим завданням є аналіз поведінкових стратегій головної героїні в контексті розриву з патріархальною традицією та екзистенційної переоцінки цінностей.
Актуальність роботи зумовлена необхідністю переосмислення антропологічних трансформацій в українській літературі 1920-х рр., де образ модерної жінки постає як ключовий суб’єкт світоглядної кризи епохи.

Геопоетика «інтимних міст» Юрія Андруховича в умовах російської агресії

2026-06-09T16:46:46+03:00

Український письменник Юрій Андрухович не лише захоплюється мандрами, а й активно рефлексує з приводу побаченого, пережитого в певному куточку світу. «Хтось дійшов би висновку, що мене вже тоді вполювала геополітика, – зазначає він. – Якщо її стріла була справді отруйною, то в мене при собі завжди є антидот – геопоетика» [1, с. 7]. Автор протиставляє геопоетику як творче осмислення простору, географічних образів геополітиці, під якою має на увазі вплив географічних чинників на політику держави.

Художнє осмислення еміграційного досвіду в новелі Леоніда Мосендза «Люди»

2026-06-09T16:49:29+03:00

Сьогодні для українців, які перебувають за кордоном у роки російської агресії, гостро постає питання рефлексії власного емігрантського досвіду, адаптації та формування внутрішньо-психічних засобів для виживання. На початку ХХ ст., у 1932 р. у «Літературно-науковому віснику», уперше публікується новела «Люди» українського письменника-емігранта Леоніда Мосендза – одного з представників «вісниківської квадриги». Про історію написання новели Л. Мосендз у листі до Д. Донцова за 29 червня 1931 р. писав так: «Що ж торкається ,,Людей”, то я так і думав, що з ними будуть деякі затримування. Отже, як знайдете потрібним, то зарядіть з ними як найкраще вважаєте. Бірчакові я присвятив їх, прочитавши його останній твір в Л[ітературно]-Н[ауковому В[істнику], він мене і навів на думку написати ,,Людей”. Але тепер я бачу, що може б воно й краще не присвячувати Бірчакові, бо його згоди на це я не маю, а при відомому страхопудстві наших він ще може втяти десь і одвертого листа, що абсолютно не солідаризується з автором і навіть осуджує тую його ,,ксенофобію”. Краще без присвяти дійсно».

Перспективи інтерпретації дисидентського тексту крізь призму інтермедіальності

2026-06-09T16:52:58+03:00

Знаковим суспільно-громадським і культурно-мистецьким явищем в Україні доби політичної стагнації кінця 1960–1970-х рр., як відомо, постав рух опору нонконформістської інтелігенції. Відособившись ідеологічно й естетично від офіційно толерованого державою шістдесятництва, його представники сформували літературне дисидентство, репрезентоване поетами «індивідуальних духовних зусиль» (Е. Соловей). У цьому ряду знакові постаті, як-от Василь Стус, Іван Світличний, Ігор та Ірина Калинці, Тарас Мельничук, Микола Руденко, Степан Сапеляк, Іван Сокульський та ін. Вони протиставили особисту й національну свободу задушливій атмосфері тоталітарного режиму з його численними табу, генерували духовну опозицію соцреалізмівській літературі, розхитували її ідеологічний моноліт, зміцнюючи в такий спосіб неофіційний культуропростір. Наслідком цієї позиції стали арешти й тривале ув’язнення у радянських політичних таборах і засланнях. В умовах «заґратованої волі» (І. Світличний) були створені унікальні тексти, що засвідчують тяглість традиції української в’язничної поезії – від Т. Шевченка та П. Грабовського й до трагічного покоління «розстріляного відродження». З огляду на інтелектуальну та духовну єдність його представників і контекстуальність їхньої поезії, типологічні збіжності світоглядно-естетичних пріоритетів, а також багатьох аспектів творчості можна достеменно вести мову про дисидентський текст і його спільні типодиференційні абриси.

Про дебютну збірку поезій Емми Андієвської

2026-06-09T16:56:29+03:00

Дебютна збірка поезій Емми Андієвської «Поезії» [1] прикметна кількома цікавими та важливими рисами. Щось подібне щодо назви, аж настільки відчужено-безособове, в українській поезії дозволяв собі хіба що Володимир Сосюра у найгірші для нього позачасові роки сталінізму. (І на те були поважні причини, поготів, – опісля появи збірки «Серце», 1931). Володимир Свідзінський у 1940-му р. з аналогічних причин не міг видати свій «Медобір», – лише часткові висмики під нейтральною назвою «Поезії». У назві зазвичай відбивається концептуальний авторський задум, його естетичні та ідеологічні інтенції. Але згадані приклади стосувалися країни-концтабору, ситуація двадцятирічної Андієвської, здавалося б, радикально інша. Випустити у світ першу збірку поезій, не надавши їй принципового та неповторного імени, поготів, мешкаючи у ФРН, у вільному світі, – як таке може бути? Рання молодість – складний і небезпечний період у людському житті, отже – може бути й таке; не варто дивуватися: численні сумніви, суперечності, субверсивність і турбулентність свідомости. Я не буду пояснювати, чому збірка «Порічок ґроно» втратила своє автентичне ім’я і вийшла друком лише із жанрово-родовим маркером на обкладинці. Люди, зацікавлені темою, давно уже знають про цю історію, втім бракує остаточної верифікації. Хотілося б почути пояснення від самої авторки, попри те, що це аж надто давня історія. Підозрюю, у щоденниках 1950–51-го рр. Емма Андієвська багато та емоційно з приводу цього рефлексувала, і колись ми це все прочитаємо. Хоча, звісно, нічого такого не ґарантовано, – треба знати темперамент і східну затятість пані Емми. Я особисто анітрохи не здивуюся, якщо колись дізнаюся, що згадані щоденники та епістолярій відповідного періоду, – давно уже нею знищені, – можливо, ще того ж 1951-го вікопомного року.

Титул і зміст збірника.

2026-06-09T15:16:13+03:00

У працях авторів досліджено проблеми дискурсивної організації мови, семантики, прагматики та комунікативних стратегій, проаналізовано особливості розвитку сучасного мовлення в умовах соціокультурних трансформацій, акцентовано на інноваційних підходах до аналізу тексту, мультимодальності та мовотворчих процесів.
Літературознавчий блок зосереджено на інтерпретації художніх образів, гендерних аспектів, національної ідентичності та новітніх методик викладання літератури. Студії охоплюють як класичні, так і сучасні тексти, демонструючи багатовимірність літературного процесу.
Видання адресоване науковцям, викладачам, здобувачам освіти та всім, хто цікавиться проблемами мовознавства й літературознавства.

Макет збірника в повному форматі.

2026-06-09T15:20:53+03:00