Особливості функціонування атрибутивних семантико-синтаксичних відношень в українському словосполученні

Автор(и)

  • Марія Крива м. Вінниця

Анотація

Проблема визначення словосполучення є актуальною на сучасному етапі лінгвістичної науки. Протягом століть дослідники неоднозначно розуміли і тлумачили його сутність, статус, граматичну природу, по-різному кваліфікували його основні ознаки, сферу існування, загальне призначення та конкретні функції: до ХІХ ст. мовознавці вважали словосполучення основною синтаксичною одиницею, починаючи з ХІХ ст. увага вчених із словосполучення переходить на речення, і вже наприкінці ХІХ ст. інтерес до словосполучення відроджується.
Метою дослідження є характеристика функціонування атрибутивних відношень в українському словосполученні, визначення особливостей їх вияву в реченнях.

Посилання

Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. Київ: Либідь, 1993. 368 с.

Домонтович В. П. Дівчина з ведмедиком. Київ, 2008. URL: http://www.ukrlib. com.ua/books/printit.php?tid=3234

Дудик П. С. Синтаксис української мови. Київ: Видавничий центр «Академія», 2010. 384 с.

Загнітко А. П. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект. Донецьк, 2009. 137 с.

Шульжук К. Ф. Синтаксис української мови. Київ: Видавничий центр «Академія», 2004. 408 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-06-09

Як цитувати

[1]
Крива, М. 2026. Особливості функціонування атрибутивних семантико-синтаксичних відношень в українському словосполученні. Лінгвістичні й літературознавчі студії: теорія, історія, інтерпретації. (Чер 2026), 38-42.